Чорнобильська трагедія

Книжкова виставка

“Чорне крило ЧОРНОБИЛЯ”

(День Чорнобильської трагедії)

     Все далі віддаляють нас роки від страшних квітневих подій 1986 року. Чорнобиль біль України, біль усього світу. Важко уявити, як би виглядав світ сьогодні, якби не мужність ліквідаторів аварії, що загасили пожежу на Чорнобильській АЕС. А наслідки були б ще більш вражаючими: нині не було б жодної людини в Європі і половині Азії.

      Втім і реальні наслідки аварії на ЧАЕС примушують здригнутися наші серця. Радіаційного забруднення після чорнобильської пожежі планета Земля остаточно позбудеться через тисячі років. Чи виживе людство так довго? Чи буде зроблено висновки та вжито заходів аби запобігти черговій техногенній катастрофі? Ось чому важливо пам'ятати, вчитися на помилках, свято берегти і поважати тих, хто жертвував своїм життям, здоров'ям, рятуючи все людство.

      Правда про Чорнобиль необхідна як ковток свіжого повітря, потрібна нашим дітям. Якщо прийдешні покоління не знатимуть нічого про Чорнобиль, то їм ніколи не зрозуміти цей людській біль. Чорнобильська трагедія забрала життя десятків тисяч людей, завдала шкоди здоров'ю десяткам мільйонів. Її наслідки ще відчують на собі майбутні покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії людства. Жодна статистика не скаже скільки людських доль понівечено Чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів дотліває по різних лікарнях, скільки їх уже відійшло у вічність…

 

Мужність і біль Чорнобиля : повість – хроніка. –  К. : Молодь,  1988.  – 144 с.  : фотоіл.

Ця книга – данина пам’яті загиблим, вияв палкої вдячності всім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії і нині працює у зоні Чорнобильської АЕС.

125 років від дня народження М. Зерова

  Інформаційна година

"М. К. Зеров - український поет 

  "РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ"

           В приміщенні Заводської сільської бібліотеки проведено інформаційну годину  "М. К. Зеров - український поет  "РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ" до 125 річниці від дня нородження письменника.

Микола Зеров – один з найяскравіших представників «розстріляного відродження», знищений на піку слави й інтелектуальної активності. Літературознавці називають його метром київської «неокласичної» школи, ключовою фігурою в літературно-мистецькому процесі не тільки 1920-х – 1930-х років, але й всього ХХ ст. Його перу належать численні переклади з латинської, французької, англійської, польської, російської, білоруської мов. Велику увагу він присвятив вивченню поезії, зокрема сонету як найбільш досконалої форми в світовому поетичному спадку. Не меншу славу митець зажив власним поетичним доробком.

Народився Микола Костянтинович Зеров 1890 року в м. Зінькові на Полтавщині в родині педагога. Початкову освіту він здобув у місцевій школі та в Охтирській гімназії. У 1903–1908 роках навчався в Першій київській гімназії, де отримав ґрунтовні знання з класичної філології і назавжди поєднав своє життя з нею.

Вищу освіту Микола Зеров здобув на історико-філологічному факультеті київського університету св. Володимира під керівництвом професора української і російської літератури Володимира Перетца. Перші його статті та рецензії були надруковані в педагогічному журналі «Світло» (1912 року) та в газеті «Рада» (1913 року). За наказом піклувальника київського навчального округу Миколу Костянтиновича в 1914 році призначили вчителем історії та латини в Златопільській чоловічій, а з осені 1916 року – ще й жіночій гімназіях. В 1917 році він повернувся до Києва і працював викладачем латини в другій українській державній гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства. В 1918–1920 роках викладав українознавство в архітектурному інституті та редагував бібліографічний журнал «Книгар». З 1921 року молодий літератор – член редакції «Голос друку», бере участь в «Літературно-науковому Віснику» (1918-1919). В цей період Микола Зеров познайомився з видатними представниками української інтелігенції: Георгієм Нарбутом, Вадимом Модзалевським, Сергієм Єфремовим, Андрієм Ніковським, Павлом Зайцевим та іншими, що створили своєрідний гурток довкола історичного журналу «Наше минуле».

Починаючи з 1920 року Микола Костянтинович вів активну наукову діяльність – вийшли підготовлені ним «Антологія римської поезії» та «Нова українська поезія», що стали помітним явищем в тогочасному літературному житті.

 На початку 1920-х років під час відвідин Києва харківською письменницькою делегацією «Гарту», Микола Зеров познайомився з Миколою Хвильовим. В його особі метр «неокласиків» знайшов близького однодумця, підтримував і популяризував погляди Миколи Григоровича Хвильового. Незважаючи на розбіжності в ставлені до літературної традиції, їх пов’язували високі естетичні, мистецькі вимоги до написання літературного твору, обоє пропагували засвоєння досягнень західноєвропейської культури, фактично кинули гасло «європеїзму».

У 1924 році окрім «Камени» вийшли в світ знакові дослідження Миколи Костянтиновича — перший (зрештою й останній) випуск історико-літературного нарису «Нове українське письменство» і монографія «Леся Українка». В цей час його творчість та методи роботи систематично піддаються критиці, як такі, що нібито суперечать вимогам часу, застарілі. 

Незважаючи на тиск з боку офіціозу, Микола Зеров продовжував брати активну участь в літературній дискусії 1925–1928 років. Починаючи з 1926 року, він виступав переважно як літературний критик, зосередившись на перекладах та історико-літературних студіях (збірка «До джерел» (1926)).  

Офіційна влада все частіше звинувачувала «неокласиків» в  антипролетарських настроях. а червневий пленум ЦК КП(б)У 1927 року остаточно визначив політичну оцінку «неокласиків», як неблагонадійну радянській системі, що фактично означало заборону літературної та критичної діяльності Миколи Костянтиновича. Єдиним можливим полем діяльності лишалися для нього історико-літературні студії. Він зосередився на написанні передмов до видань творів українських письменників-класиків, які виходили друком у видавництвах «Книгоспілка» і «Сяйво». Ці статті були видані окремою збіркою – «Од Куліша до Винниченка» в 1929 році. У 1930 році Микола Зеров проходив свідком на процесі СВУ (Союз визволення України). Далі були утиски, наклепи, фальшиві зізнання, заборона працювати. В 1934 році його звільнили з університету. В той самий час в сім’ї сталась непоправна трагедія – помер його єдиний десятирічний син Костянтин. У розпачі колишній метр «неокласиків» переїхав до Москви з надією знайти там хоч якусь роботу.

Навесні 1935 року Миколу Костянтиновича заарештували на станції Пушкіно (передмістя Москви), повернули до Києва і засудили до 10 років заслання на Соловках. В результаті перегляду вироку він був розстріляний 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (місце масових страт, республіка Карелія). Так на піку слави, у розквіті творчого потенціалу влада знищила талановитого літератора і педагога, ерудита, одного з генераторів українського культурно-мистецького процесу ХХ ст.

Творчість Миколи Костянтиновича Зерова не вивчена до кінця. Тільки окремі вірші поета ми маємо змогу прочитати. Сучаснику не відомі його літературно-критичні та наукові статті. Не всі переклади дійшли до нашого часу. Одним словом, творча спадщина найінтелектуальнішої людини епохи чекає свого дослідника. Запрошуємо всіх кому цікава особистість Миколи Костянтиновича, завітати до читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, для ознайомлення з однією із наймасштабніших постатей свого часу.  

Деяка інформація із Блогу відділу читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки http://chitzal.blogspot.com/2015/04/125.html

Новини

Клуб за інтересами

 

Процеси роботи клубу за інтересами "Феєрверк намистинок" у сільській бібліотеці.

Світ бісерного візерунка можна порівняти з казковою країною, де до тебе приходить радість, добра енергія і гарний настрій на тривалий час.

 

         Куровська О. вишиває ікону з бісеру "Святе сімейство" 

    
                                                                                                              Березяк І. Працює над виготовленням писанки з бісеру

 

 

Поцілуйко С. Виготовляє намисто з бісеру           

Нові шедеври учасників клубу:

 

 

Пункт Доступу Громадян

Шановні користувачі

Пункт Доступу Громадян (ПДГ) до інформації органів державної влади

у бібліотеці - філії с. Заводське Буської ЦРБС.

Президент України Петро Порошенко - http://www.president.gov.ua

Верховна Рада України - http://rada.gov.ua

Кабінет Міністрів України - http://www.kmu.gov.ua

Урядова телефонна "Гаряча лінія" (0 800 507 309) - http://www.ukc.gov.ua

Конституційний Суд України - http://www.ccu.gov.ua

Верховний Суд України - http://www.ccu.gov.ua

Національний банк України - http://www.bank.gov.ua

Міністерство фінансів України - http://www.minfin.gov.ua

Головне управління державної служби України - http://guds.gov.ua

Державна реєстраційна служба України - http://www.drsu.gov.ua

Державна служба статистики України - http://ukrstat.gov.ua
Державна служба зайнятості - http://www.dcz.gov.ua

Пенсійний фонд - http://www.pfu.gov.ua
Земельний портал - http://zem.ua
Інформаційна система «Конкурс» - http://www.vstup.info

Український центр оцінювання якості освіти- http://testportal.gov.ua/

Електронна реєстрація в ДНЗ - https://reg.isuo.org/preschools
Укрзалізниця - http://uz.gov.ua

Львівська ОДА - http://loda.gov.ua

Львівська обласна рада - http://www.oblrada.lviv.ua  

Головне управління юстиції у Львівській області - http://obljust.lviv.ua
ДПС (Податкова) у Львівській області - http://lv.sts.gov.ua
Державний архів Львівської області - http://www.archive.lviv.ua
Львівський регіональний центр оцінювання якості освіти - http://www.lvtest.org.ua/

Львівський регіональний центр зайнятості - http://www.dcz.gov.ua/lviv/

Буська РДА - http://busk-rda.gov.ua
Буська районна рада - http://www.busk-rada.gov.ua

Буський районний центр зайнятості - http://www.busk.com.ua/zajnyatist.htm

Управління соціального захисту населення Буської РДА - http://www.busk.com.ua/soczahyst.htm

Буський терцентр соціального обслуговування- http://www.busk.com.ua/tercentr.htm

Архівний відділ Буської РДА - http://www.busk.com.ua/Arhiv.htm

Буське районне управління юстиції - http://www.justbusk.gov.ua/

Буська об'єднана державна податкова інспекція - http://www.busk.com.ua/podatkova.htm
Відділ освіти, молоді та спорту Буської РДА - http://www.busk.com.ua/Osvita.htm

Буська ЦРЛ - http://www.busk.com.ua/crl.htm 

Буська ЦРБ імені Івана Котляревського - http://buskl.blogspot.com/

Бібліотека-філія с. Заводське Буської ЦРБС- http://zavodske.blogspot.com/

210 років від дня народження Г. К. Андерсена

 Літературна година 

 "Г. К. Андерсен - улюбленець дітей"

    «Той, хто не навчився нічому корисному в юності,

 не має можливості добути собі засоби до існування 

і стати достойною людиною» (Г. К. Андерсен).

     В Заводській сільській бібліотеці  пройшла літературна година – чудесна мандрівка в казковий світ Ганса Крістіана Андерсена, присвячена 210-річчю від дня його народження. Працівники бібліотеки розповіли присутнім про життєвий та творчий шлях казкаря.
      Ганс Хрістіан Андерсен - датський казкар, романіст, поет і драматург - народився 2 квітня 1805 року в невеличкому провінційному містечку Оденсе в сім'ї чоботаря. Батько, незважаючи на свій фах, був людиною начитаною і свою любов до книги зумів передати Гансу. Потяг до творчості привів його в 1819 році до столиці, де він, живучи впроголодь, зміг закінчити школу й університет.
      Перші три роки в Копенгагені Андерсен пов'язує своє життя з театром: робить спробу стати актором, пише трагедії та драми. У 1822 році виходить п'єса "Сонце ельфів", написана за давньоскандинавським сюжетом. Драма виявилася незрілим, слабким твором, але привернула увагу дирекції театру, з яким на той час співпрацював автор-початківець. Рада директорів домоглася для Андерсена стипендії й права безкоштовного навчання в гімназії. 17-річний юнак потрапляє до другого класу латинської школи й, незважаючи на глузування товаришів, закінчує її.
      У 1826-1827 роках виходять перші друковані вірші Андерсена, а в 1829 році він досить вдало випробовує себе в жанрі дорожніх нотаток - книжка "Подорож пішки від Хольмен-капалу до східного мису острова Амагер" вразила сучасників свіжістю світосприйняття, багатою фантазією й життєрадісним гумором. Мандрувати Андерсен любив протягом усього свого життя: він побував у Німеччині, Італії, Франції, Англії, Швеції, Португалії, Греції, Північній Африці, збирався до Америки. Його дорожні нотатки відзначалися точністю замальовок з натури в поєднанні з романтичною фантазією, мали пізнавальний й захоплюючий характер, були написані живою мовою. Спогади про подорож до Італії стали основою для написання першого роману Андерсена "Імпровізатор" (1834). Усього в 30-ті роки XIX століття видатним датчанином було написано шість романів ("Імпровізатор", "О.Т.", "Тільки скрипаль", які мали незмінний успіх. Автора навіть порівнювали з В. Скоттом і В. Гюго. Але світове визнання йому принесли казки.
      З 1835 року Андерсен починає періодично видавати казки, які в 1841 році увійдуть у книжку "Казки, що були розказані дітям". Ранні казки Андерсена - це, як правило, літературні переробки народних казок, які він сам чув у дитинстві ("Кресало", "Маленький Клаус і Великий Клаус", "Принцеса на горошині", "Дикі лебеді", "Свинопас" та ін.). Сюжет "Нового вбрання короля" було запозичено з іспанського джерела. А от "Дюймовочка", "Русалочка", "Калоші щастя", "Ромашка", "Стійкий олов'яний солдатик", "Оле Лукойє", хоча й дещо пов'язані з фольклором, все ж таки є авторськими творами. Казки Андерсена, з одного боку, є цілком антисоціальними, а з другого - мегасоціальними. Вони вийшли за межі свого століття, стали постійними супутниками людства через бачення датським казкарем вічного змісту будь-якої людини, нехай то буде король, королева, принцеса або селянин.
      Символом творчості Андерсена вважається Русалочка, героїня однойменної казки (їй навіть встановлено пам'ятник у Данії). Народні сюжети, пов'язані з любов'ю між людиною і антропоморфною природною істотою, існують у різних народів (згадаймо поетичну драму Лесі Українки "Лісова пісня", яку теж було створено за фольклорними мотивами). Знав подібні легенди й датський фольклор. Але казка, яку було створено Андерсеном, набула особливого поетичного змісту. Русалочка втілює стихійні сили, від яких вже давно трагічно відокремилось людство. Русалочка, Дюймовочка, Гидке Каченя відображають протиріччя між трагічно-утилітарним світом людей і таємничими силами природи й творчості.
      Всі романтичні герої Андерсена не відмовляються від своєї справжньої поетичної природи, хоч би як важко їм велося. Слово "справжній", взагалі, є ключовим в Андерсена. "Справжній" означає природний, істинний, правдивий. У "Калошах щастя" письменник обігрує вічну проблему незадоволення людей тим, що вони мають, споконвічні прагнення кращої долі. Нерозумний чиновник, який живе в ХІХ столітті, мріє про середньовіччя. Зазнавши великого страху від здійснення власної мрії, чиновник повертається до свого віку і дякує Богові за те, що він не живе в середньовіччі. Іншим володарем Калош щастя стає простий солдат, який мріє зайняти командний пост, але, отримавши його, дуже хоче знову стати простим солдатом.
      "Калоші щастя", з одного боку, вирішують філософську проблему щастя в дусі релігійного фаталізму (що є характерною рисою романтизму), з другого - іронізують з приводу ідеалізації середньовіччя, яка була вельми поширеною у колах романтиків (романтична іронія).
      Андерсен є захисником простого й ясного погляду на світ, який, на його думку, і є справжнім. Такий погляд мають діти й художники. Тому саме малий хлопець стає відкривачем істини "У новому вбранні короля", тому й осміяно дурненьку принцесу зі "Свинопаса", яка погналася за дорогими іграшками й відмовилася від справжніх, природних, і тому чарівних троянди й солов'я. І справжня принцеса завжди буде принцесою, навіть в одязі жебрачки ("Принцеса на горошині"), тому що принцесою вона народилася (знову релігійний фаталізм).
      Сорокові роки XIX століття стають новим і найвищим досягненням казкової творчості Андерсена. До збірки "Нові казки" (1844-1848) увійшли найзначніші й найвідоміші казки: "Снігова королева", "Гидке каченя", "Соловей", "Тінь", "Дівчинка з сірниками". Казки Андерсена стають більш ускладненими, глибокими, мають подвійного адресата: через захопливість фабули вони приваблюють дітей, а глибиною змісту - дорослих. Його казки написано простою мовою, наближеною до народної, і цим вони є близькими до дитячого розуміння. Але за удаваною простотою приховується філософський підтекст, який є 

незрозумілим дітям, але цікавить дорослих. 

      Збірки останнього етапу творчості письменника вийшли під назвою "Історії" (1852-1855) та "Нові казки та історії" (1858-1872). Це справді були дивовижні історії про навколишній світ, риси реальності дедалі більше проникають у казки письменника, героями яких стають сучасники автора: звичайні люди зі своїми повсякденними турботами і проблемами, видатні вчені й художники. Андерсен хоче привернути увагу читача до майже казкових можливостей людини.
      У 1855 році з'являється автобіографічна книжка "Пригоди мого життя", яка стала продовженням і доповненням першого варіанта автобіографії "Казка мого життя" (1847). Зі сторінок цих книжок постає образ видатної людини, великого фантазера, який зумів через усе своє життя пронести дитячу закоханість у таємничий світ казки й щедро поділитися цим зі своїми читачами.       Помер видатний датський письменник, засновник літературної казки, у віці сімдесяти років 4 серпня 1875 року в Копенгагені.    

Було проведено опитування ваші улюблені книги, казки Г. К. Андерсена. Школярі із задоволенням відповідали на запитання, пригадуючи улюблені казки «Дюймовочка», «Снігова королева», «Дикі лебеді» та інші.

                            

     Улюблені книги Г. К. Андерсена серед читачів бібліотеки:

Інформаційна виставка "Король казок у квітучій Данії"